Принципи банківського кредитування

Банківське кредитування

Кредитні відносини в економіці базуються на певній методологічній основі, одним з елементів якої є принципи банківського кредитування. Вони визначають найважливіші умови функціонування банківської позики та покликані стимулювати розвиток підприємств-позичальників, сприяти зміцненню грошового обігу в країні й забезпечувати безперервну циркуляцію кредитного фонду, досягаючи при цьому ефективної реалізації перерозподільної функції.

Принципи надання кредитів в банках - це основні положення, правила та умови, яких дані фінансові установи повинні дотримуватися при здійсненні кредитування.

Суть цільового використання кредиту полягає в тому, що він повинен видаватися тільки на певні цілі - на задоволення тимчасової потреби позичальника в грошових коштах. У цьому й відмінність кредитування від фінансування, оскільки останнє такої конкретної мети не має. Якщо ж припустити, що позикою покриватимуться потреби, які не мають тимчасового характеру, то позичені гроші не повернуться до кредитора і кредитування перетвориться в безповоротне фінансування. На практиці цей принцип здійснюється шляхом надання кредиту на конкретні цілі та знаходить відображення у відповідному розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету позики, дозволяючи здійснювати банківський контроль за дотриманням цієї умови позичальником.

Порушення принципу цільового використання кредиту з боку позичальника може бути підставою для дострокового повернення кредиту або застосування штрафних санкцій.

Щодо принципу повернення кредитних коштів з його економічної сторони виникає спірне питання. Одні вважають, що оплата займу являється принципом кредитування, інші - ні. Думка останніх зводиться до того, що повернення кредиту є не принципом, а внутрішньою ознакою такої економічної категорії як кредит. Багато хто схиляється до цієї точки зору, адже повернення - це ознака, що відрізняє кредит від інших економічних категорій (наприклад, від фінансів).

У зв'язку з цим, виділяють такий принцип кредитування як диференційованість. Це принцип, який означає зважений підхід з боку комерційного банку до різних категорій потенційних позичальників. Кредит повинен надаватися тим суб'єктам господарювання, котрі здатні своєчасно його повернути. Диференційованість кредитування здійснюється на основі показників кредитоспроможності, що дозволяють оцінити фінансовий стан підприємства та бути впевненим у здатності й готовності позичальника повернути надану позику в обумовлений договором термін. Ці якості визначаються шляхом аналізу бухгалтерської та фінансової звітності з точки зору забезпеченості підприємства власними джерелами коштів, ліквідності, рівня рентабельності не тільки на дату оформлення кредитної угоди, а й в подальшій діяльності. Такий аналіз і оцінка кредитоспроможності позичальника, які здійснюються банками завчасно (до укладення кредитного договору), дозволяють певною мірою знизити ризик несвоєчасного повернення.

Принцип терміновості повернення кредиту відображає необхідність повернення отриманої від кредитора суми в певний термін, обумовлений кредитною угодою.

У зв'язку з тим, що грошовий обіг на кожному підприємстві індивідуальний та залежить від багатьох факторів, здійснювати дієвий контроль за поверненням кредиту можна тільки за допомогою встановлених термінів його погашення. Строк кредитування є граничним періодом знаходження кредитних коштів у позичальника.

Принцип терміновості повернення кредиту знаходить своє практичне втілення в погашенні конкретної позики шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок кредитора та забезпечує відновлення його кредитних ресурсів.

Порушення умов кредитування являється підставою для застосування до позичальника економічних санкцій у вигляді збільшення відсотка за кредитом або нарахування штрафів чи пені, а при подальшій несплаті - пред'явлення фінансових вимог в судовому порядку.

З принципом терміновості повернення кредиту тісно пов'язані принципи забезпеченості та платності. Забезпеченість кредиту виражає необхідність забезпечення майнових інтересів кредитора при можливому порушенні позичальником взятих на себе зобов'язань. Боргові зобов'язання, які забезпечують повернення кредиту, оформляються разом з кредитним договором і є додатком до нього.

З точки зору світової банківської практики надійними є заставне право, поручительство та гарантії, а також в цілому система страхування. Вибір форми юридичного зобов'язання забезпечення кредиту обговорюється між обома сторонами і прописується в кредитному договорі. Це дає можливість банку зміцнити свою незалежність, тим самим знизивши кредитний ризик, що є досить актуальним в період загальної економічної нестабільності.

На практиці, при видачі кредитів в готівковій формі, банки можуть використовувати кілька видів забезпечення виконання зобов'язань в кредитних відносинах. Серед таких можна виділити: заставу, поручительство, штрафи та страхування. Кредити надаються без забезпечення тільки громадянам з високонадійним джерелом доходів на порівняно на невеликі суми. В інших випадках по кожній конкретній кредитній угоді необхідний економічний та юридичний аналіз стану та можливостей позичальника.

Також, варто відмітити необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але й оплати права за їх використання. Реалізація принципу платності здійснюється через механізм нарахування певного відсотка, ставка (норма) якого визначається співвідношенням суми річного доходу, отриманого на кредитний капітал, та суми наданого кредиту, і за своєю економічною сутністю є ціною кредитних ресурсів.

Банківська процентна ставка виконує три основні функції:

  1. Економічна суть плати за кредит відображає фактичний перерозподіл між кредитором та позичальником додатково отриманого прибутку.
  2. Здійснюється регулювання виробництва й обігу шляхом розподілу капіталів на галузевому, міжгалузевому і міжнародному рівнях.
  3. В процесі встановлення розміру банківського відсотка здійснюється певною мірою антиінфляційний захист грошових накопичень клієнтів банку в період кризового стану економіки.

Платність кредиту має стимулюючий вплив на комерційний розрахунок підприємств, примушуючи їх збільшувати власні кошти та ефективно використовувати кредитні. У свою чергу, принцип платності забезпечує банку покриття його витрат і є однією з основних складових прибутку.

Таким чином, можна зробити висновок, що суттєвою ознакою сучасного етапу реалізації принципів банківського кредитування є те, що вони, будучи взаємопов'язаними між собою, сприяють посиленню зацікавленості суб'єктів кредитних відносин в ефективності результатів діяльності.